Там, де кінчається асфальт, ще не кінчається дорога
25.08.2017
Футбольний турнір у Хомутці
25.08.2017

УКРАЇНА БУДЕ ЖИТИ ВІЧНО!

Ні, брати, кричати рано «Слава!»

Треба засукати рукава,

Доки стане вільною держава,

Не одна ще ляже голова.

 

У борні, зневазі і тривозі

Ми плекали мрію – заповіт

Та якщо й поляжем на порозі –

Хоч синами – та заясніє світ.

 

Ще скриплять зубами пси московські,

Україну тягнуть за поділ.

Ще скажено брешуть Жириновські

Про новий кордонів переділ.

 

А сама «сестричка» наша «старша»

Ще сичить показує жало.

Аж кипить амбіція монарша, –

Бо такого здавна не було.

 

Від часів козаччини й Мазепи, –

Щоб «хохол» розправив плечі враз.

Ач – Вкраїну хоче, недотепа,

А в ярмо, бродяга, свинопас!

 

Наймит, хам надумав бунтувати,

Не туди ти, братику, погріб, –

Твоє «право» – м’ясо нам давати,

Сало, гречку, ковбасу і хліб.

 

Аж тремтять від люті шовіністи,

Та назад не буде вороття.

Більше не дамо на шию сісти,

Краще смерть, аніж на півжиття.

 

Нас душили голодом і мором,

Отруїли ріки і поля.

В вирішальній боротьбі суворій

Дай нам сили, рідная земля.

 

Наша віра зігріває душу,

Заясніють золотом церкви.

Не зламати волю невмирущу

Україну найманцям Москви!

 

Нас хотіли знищити фізично

Великодержавні упирі.

Та Вкраїна буде жити вічно,

Не дамо погаснути зорі!

 

Олександр Крохун

                                       17 лютого 1992р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *